Ольга Ліщук читає свої твори.

       Танго на городі

Сонце лиш з"явилося на сході,
А мене картопля вже гука.
І танцюю знов я на городі
Танго колорадського жука.

Всіх я поважаю в цьому світі -
Пташечок, тваринок і комах;
Радо й ці жуки були б зустріті,
Так вони ж приносять тільки ЖАХ!

Жадібна нападницька навала
Поїда картопельку мою.
Я таку підступність не чекала,
І тепер навколішки стою.

Ні, не перед ворогом зомліла -
То картоплі я поклони б"ю.
Через цих жуків я зрозуміла,
Як я рідну земленьку люблю.

Відсіч дам ганебному нахабству.
Ти - агресор! Шлях тобі - у тлін!
Гідно подолаю колорадство,
Підіймусь назавжди із колін!

То ж востаннє я попереджаю:
Ще життя як хочеш вберегти,
Забирайся геть із мого краю,
Звідки прилетів - туди й лети!

Кропом я засію всі міжряддя,
Так, щоб було видно іздаля!
Не дозволю вторгнення й безладдя -
Це моя картопля і земля!

Хай укроп росте по всій країні,
Захід він зі Сходом хай змика,
Щоб не танцювати Україні
Танго колорадського жука!

ПРО МОЇ ВІРШІ

Якщо поезія - це Храм,
То я - хатки будую;
Барвисті квіти краплю там,
Ще й гойдалки лаштую...

Десь, може, стріха зависа,
Шибки в віконцях - криво...
Та є в них сонячна краса,
І мешкає в них Диво!

Ховатись можна від дощу,
А ще - відпочивати...
Я Щирістю вас пригощу -
Заходьте гостювати!

Я КНИЖКУ ПИШУ

Я книжку пишу. Із уяви слова
Сукаю, неначе із вовни;
І на веретЕно ляга зіркова
Чи нитка, чи повість казкова...

І створений світ - то лиш примха моя,
Герої чекають наказу;
І, хоч неслухняні, та їхня зоря
Від мене залежить щоразу.

Не завжди логічний сценарію зліт...
Тому, як в реальність прокинусь,
Спадає на думку: а може, й наш світ -
Лиш книжка, написана кимось?..