субота, 30 листопада 2019 р.

ПРО КОСМІЧНУ МОДУ

На прохання застиглих світів
Я примчала в міжзоряну даль –
Модне віяння хтось десь увів,
Й кожна зірка наділа вуаль.

Й ось в імлі галактичних тенет
У перформансі участь беру:
Я керую розбігом планет,
Мов митець, що влаштовує гру.

Темно. Ніч по душі розтеклась,
Мов рідкий та гіркий шоколад…
Млосно… Холодно… Байдуже… Зась!
Хай повернеться світло назад!

Геть вуалі! Влаштуймо пікнік!
Хай вирує фотонів звиття!
Я затверджую моду навік
На яскраве й бурхливе життя!

Я – УКРАЇНКА

Центру національних культур Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки присвячується

Відкрива зранку сонечко очі ясні,
Діамантом зоріє росинка…
Іншу мову заткала матуся в пісні,
Та люблю я калини суцвіття рясні.
Йде крізь роки ця стежинка –
Я живу тут, і я – українка.
ПРИСПІВ:
Народи, мов ленти, вплела у вінок
Збагачена нами країна.
І сяє краса яскравіше зірок,
Бо любимо ми Україну!

Крижаніють тополі в тривожній імлі,
Склом-сльозинками плаче хатинка…
Мої предки зростали на іншій землі,
Та я хочу спинити ці віхоли злі!
Йде крізь роки ця стежинка –
Я живу тут, і я – українка.
ПРИСПІВ:
Народи, мов ленти, вплела у вінок
Збагачена нами країна.
І сяє краса яскравіше зірок –
Боронимо ми Україну!

Там, де ліг через річку різьблений місток,
Зацвітають волошки й барвінки…
Народилася я серед інших квіток,
Та я й їх насаджу у наш спільний садок.
Йде крізь роки ця стежинка –
Я живу тут, і я – українка.
ПРИСПІВ:
Народи, мов ленти, вплела у вінок
Збагачена нами країна.
І сяє краса яскравіше зірок,
Бо віримо ми Україні!

середа, 16 травня 2018 р.

ВЛУЧНІСТЬ СЛОВА

Слово вчепилося в олівець –
В зошит записуватись не хоче!
Мабуть, урветься мені терпець,
Й так вже сиджу майже до ночі!..

Віршик – простесенький, ні про що –
Слово оте мало б скінчити...
Раптом подумала: а якщо
Іншим – синонімом – замінити?

Так! І від того віршик ожив;
Нібито мушля стулки відкрила,
Й ніжна перлина – диво із див! –
Мудрість свою світу явила!..

Влучністю слова барвиться твір,
Щоб заримоване зернятко сутнє
Стрімко доправить, як річкою з гір,
В душі, в серця й далі – в майбутнє!

понеділок, 26 лютого 2018 р.

НЕ СПЛЮ...


І знову я не сплю... Не можу "вимкнуть" мозок,
Хоч Ніч уже прийшла, і світять ліхтарі,
Бо я складаю вірш чи діалоги з прози -
Можливо, саме це ще вивчать школярі.

Від праці - і до сну, від сну - і до роботи...
З уривочків таких складається життя;
Відкусять свій шматок ще й побуту турботи,
Залишать лише мить на пісню й почуття.

Безсоння не боюсь, бо то - мої години:
У прірву зазирнуть, злетіти до зірок,
Між білим та брудним відчути середину...
Не сплю - плету ланцюг настирливих думок.

ПІСНЯ ПРО НЕБАЙДУЖИХ ЛЮДЕЙ

То не грім, то війна виганяє з домівки солдата,
Та стає в нього більш, ніж по одному, мами і тата,
Бо немає чужих серед тих, що підставили груди,
За них моляться щиро звичайні турботливі люди.
ПРИСПІВ: Волонтер - небайдужа людина,
                   Хай таких родить більше Земля!
                   Як приходить тривожна година,
                   Україна для нього - родина:
                   Душу й руки свої підставля.

То не вітер, то мчить бездоріжжям старенька машина,
В ній дарунки везуть незнайомому рідному сину:
Всім селом наліпили вареничків, ось і сметанка,
Передача із міста - одежа та ще й вишиванка.
ПРИСПІВ.

То не Сонце, то сяє вогнем волонтерськеє серце:
Захистить, як броня, і напоїть, як чисте озерце,
Покрову виплітатиме, вперто долаючи втому,
Щоб скінчилась війна і щоб всі повернулись додому!
ПРИСПІВ.


ПІСНЯ ПРО НЕБАЙДУЖИХ ЛЮДЕЙ
[Ольга Лищук]
Версия для печати

То не грім, то війна виганяє з домівки солдата,
Та стає в нього більш, ніж по одному, мами і тата,
Бо немає чужих серед тих, що підставили груди,
За них моляться щиро звичайні турботливі люди.
ПРИСПІВ: Волонтер - небайдужа людина,
Хай таких родить більше Земля!
Як приходить тривожна година,
Україна для нього - родина:
Душу й руки свої підставля.

То не вітер, то мчить бездоріжжям старенька машина,
В ній дарунки везуть незнайомому рідному сину:
Всім селом наліпили вареничків, ось і сметанка,
Передача із міста - одежа та ще й вишиванка.
ПРИСПІВ.

То не Сонце, то сяє вогнем волонтерськеє серце:
Захистить, як броня, і напоїть, як чисте озерце,
Покрову виплітатиме, вперто долаючи втому,
Щоб скінчилась війна і щоб всі повернулись додому!
ПРИСПІВ.

Источник: https://www.chitalnya.ru/work/2209728/
При копировании материалов с сайта, активная ссылка на оригинальный материал обязательна.
Все права защищены © chitalnya.ru
ПІСНЯ ПРО НЕБАЙДУЖИХ ЛЮДЕЙ
[Ольга Лищук]
Версия для печати

То не грім, то війна виганяє з домівки солдата,
Та стає в нього більш, ніж по одному, мами і тата,
Бо немає чужих серед тих, що підставили груди,
За них моляться щиро звичайні турботливі люди.
ПРИСПІВ: Волонтер - небайдужа людина,
Хай таких родить більше Земля!
Як приходить тривожна година,
Україна для нього - родина:
Душу й руки свої підставля.

То не вітер, то мчить бездоріжжям старенька машина,
В ній дарунки везуть незнайомому рідному сину:
Всім селом наліпили вареничків, ось і сметанка,
Передача із міста - одежа та ще й вишиванка.
ПРИСПІВ.

То не Сонце, то сяє вогнем волонтерськеє серце:
Захистить, як броня, і напоїть, як чисте озерце,
Покрову виплітатиме, вперто долаючи втому,
Щоб скінчилась війна і щоб всі повернулись додому!
ПРИСПІВ.

Источник: https://www.chitalnya.ru/work/2209728/
При копировании материалов с сайта, активная ссылка на оригинальный материал обязательна.
Все права защищены © chitalnya.ru
ПІСНЯ ПРО НЕБАЙДУЖИХ ЛЮДЕЙ
[Ольга Лищук]
Версия для печати

То не грім, то війна виганяє з домівки солдата,
Та стає в нього більш, ніж по одному, мами і тата,
Бо немає чужих серед тих, що підставили груди,
За них моляться щиро звичайні турботливі люди.
ПРИСПІВ: Волонтер - небайдужа людина,
Хай таких родить більше Земля!
Як приходить тривожна година,
Україна для нього - родина:
Душу й руки свої підставля.

То не вітер, то мчить бездоріжжям старенька машина,
В ній дарунки везуть незнайомому рідному сину:
Всім селом наліпили вареничків, ось і сметанка,
Передача із міста - одежа та ще й вишиванка.
ПРИСПІВ.

То не Сонце, то сяє вогнем волонтерськеє серце:
Захистить, як броня, і напоїть, як чисте озерце,
Покрову виплітатиме, вперто долаючи втому,
Щоб скінчилась війна і щоб всі повернулись додому!
ПРИСПІВ.

Источник: https://www.chitalnya.ru/work/2209728/
При копировании материалов с сайта, активная ссылка на оригинальный материал обязательна.
Все права защищены © chitalnya.ru
ПІСНЯ ПРО НЕБАЙДУЖИХ ЛЮДЕЙ
[Ольга Лищук]
Версия для печати

То не грім, то війна виганяє з домівки солдата,
Та стає в нього більш, ніж по одному, мами і тата,
Бо немає чужих серед тих, що підставили груди,
За них моляться щиро звичайні турботливі люди.
ПРИСПІВ: Волонтер - небайдужа людина,
Хай таких родить більше Земля!
Як приходить тривожна година,
Україна для нього - родина:
Душу й руки свої підставля.

То не вітер, то мчить бездоріжжям старенька машина,
В ній дарунки везуть незнайомому рідному сину:
Всім селом наліпили вареничків, ось і сметанка,
Передача із міста - одежа та ще й вишиванка.
ПРИСПІВ.

То не Сонце, то сяє вогнем волонтерськеє серце:
Захистить, як броня, і напоїть, як чисте озерце,
Покрову виплітатиме, вперто долаючи втому,
Щоб скінчилась війна і щоб всі повернулись додому!
ПРИСПІВ.


Источник: https://www.chitalnya.ru/work/2209728/
При копировании материалов с сайта, активная ссылка на оригинальный материал обязательна.
Все права защищены © chitalnya.ru