Без Кохання людина – гітара без струн:
Хоч живе, та не може співати;
В цьому впевнені зорі та Місяць-віщун,
Що вночі заглядають до хати.
Без Кохання людина – що піч без вогню:
Хоч живе, та не може зігріти;
Так мене запевняв соловейко в гаю,
І в садочку підтвердили квіти.
Без Кохання людина – колодязь пустий:
Хоч живе, напоїти не може;
Розповів це туман березневий густий,
Що на хмару загублену схожий.
А з Коханням людина – пташиний політ,
Вільний вітер, що душу лоскоче!...
Це – щасливе життя, не рахуючи літ;
Так замріяно серце шепоче...
Немає коментарів:
Дописати коментар