СОНЯХ

Слова та музика Ольги ЛІЩУК

Сонях, як сонечко – жовтий, всміхався до неба,

Ріс на землі, а піснями здіймався у вись!..

Поряд Нарцис пробурчав: «Підніматись не треба!

Жити як хочеш, зігнись і мені підкорись!»

Кинула квітка у Соняха брехні огидні,

Птах двоголовий узявся насіння дзьобать,

Черви погризли коріння на сході й на півдні,

Щоб неслухняного все ж і зігнуть, і зламать.

 

Тільки ж насіння подзьобане кров’ю своєю

Зернятка інші вдягнуло у литу броню.

Всі – і дорослі, й малі – однією сім’єю

Зброєю, працею, словом – спинили пташню!

Сердиться квітка, збирає війська біля тину,

Сипле погрозами, нехтує буквами згод.

Сонях натомість оздоблює власну хатину,

Вчиться насіння своє берегти від негод.

 

Сплинуть роки, і Нарцис поміняє корону,

Схоче по-дружньому листя своє простягнуть…

Втрати і біль, руйнування підступне кордону

Сонях чи зможе пробачить, чи зможе забуть?

Силу бере із козацьких степів ковилових,

Із таємниць загадкових Карпатських вершин,

З моря глибин, із Полісся скарбів бурштинових

Сонях яскравий – Землі непідкорений син!