СОНЯХ
Слова та музика Ольги ЛІЩУК
Сонях, як сонечко
– жовтий, всміхався до неба,
Ріс на землі, а
піснями здіймався у вись!..
Поряд Нарцис
пробурчав: «Підніматись не треба!
Жити як хочеш,
зігнись і мені підкорись!»
Кинула квітка у
Соняха брехні огидні,
Птах двоголовий
узявся насіння дзьобать,
Черви погризли
коріння на сході й на півдні,
Щоб неслухняного
все ж і зігнуть, і зламать.
Тільки ж насіння
подзьобане кров’ю своєю
Зернятка інші
вдягнуло у литу броню.
Всі – і дорослі,
й малі – однією сім’єю
Зброєю, працею,
словом – спинили пташню!
Сердиться квітка,
збирає війська біля тину,
Сипле погрозами,
нехтує буквами згод.
Сонях натомість
оздоблює власну хатину,
Вчиться насіння
своє берегти від негод.
Сплинуть роки, і
Нарцис поміняє корону,
Схоче
по-дружньому листя своє простягнуть…
Втрати і біль,
руйнування підступне кордону
Сонях чи зможе
пробачить, чи зможе забуть?
Силу бере із
козацьких степів ковилових,
Із таємниць
загадкових Карпатських вершин,
З моря глибин, із
Полісся скарбів бурштинових
Сонях яскравий –
Землі непідкорений син!
Немає коментарів:
Дописати коментар